Коли заснути тільки до весни,
Але не деревом, не тим, що тиха верба.
У книзі квіткою, що пальцями відверто,
Торкаєш кожен день. В ній плач луни.
У ній є ехо, сповідь і журба.
Всі відголоски, що бува у світі.
І не зимою... Тут заснути в літі,
Бо тінь кохання стала самота.
Відлуння слів не чути, ангел мій,
Для чого юродивим треба слово?
Вони від вічного, єдиного основа.
Вони від щастя птах у Божий стрій.
Де зграя сонце обніма крилом,
Бо так самотньо для усіх світити.
І вщент себе, для того, щоб зігріти
Холодні душі. Отакий закон.
Коли заснути тільки до дощів,
Бо їх нема кому тепер обняти,
І під дощем тебе поцілувати...
Хай буде дощ!!! Молитва у віршів.
Шукати Мавку в долі...
Вибач... Спим.
Мавка
© Copyright: Светлана Петрина, 2020
Свидетельство о публикации №120081306173
Свидетельство о публикации №120081306173
Рецензии