Лина Костенко. Жизнь продолжается без корректур

            * * *
Жизнь продолжается без корректур,
И время мчит со скоростью галопа.
Давно уж нет маркизы Помпадур,
И мы живём уже после потопа.

Не знаю я, что будет после нас,
Во что природа может облачиться,
Но только время не упустит шанс,
И потому нам надо торопиться,

Оставить след, молясь на образа,
И не пройти, как призрачные тени,
Чтоб только неба синие глаза
Открыли землю в красочном цветеньи.

Чтоб лес не вымер, словно древний тур,
И слово, как руда, не оскудело.
Жизнь всё идёт, и всё без корректур.
И написать об этом - наше дело.

И ты не бойся неприятных строк,
Прозрения не бойся - в нём лекарство.
Не бойся горькой правды - в ней урок,
Не бойся бурных рек коварства.

Людскую душу бойся обмануть,
не оступись - извечна эта суть.

          12.08.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова

       
           * * *
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навiки.

          Лина Костенко