Лина Костенко. Звенят в ведре ледышки утром ранним

           * * *
Звенят в ведре ледышки утром ранним.
Село в снегах, тропинки замело.
Старушка груша греется дыханьем,
ей пальцы-ветки холодом свело.
Ей снятся горсти груш и лета грозы,
и некая душа в огне свечи.
А окна дома скованы морозом,
На юг все улетели рогачи.
Труба на крыше снега наглаталась,
забор упал, зачем его чинить?
Живёт в том доме одинокий старый
и  летом он под грушею сидит.
Среди двора и дом стоит, и груша,
и чёрные початки кое-где.
Воспоминанья греют старцу душу,
один лишь снег гуляет по тропе...

          11.08.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


            * * *
Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
їй, певно, сняться повні жмені груш.
Їй сняться хмари і липневі грози,
чиясь душа, прозора при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.
Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.
І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

           Лина Костенко