Подивись: просинається сонце,
По обличчю промінням лоскоче
Через скло у твоєму віконці -
Розбудити тебе дуже хоче.
Місяць піде вже відпочивати,
(Он поглянь, він став наче прозорий.)
До своєї космічної хати -
На шляху вже без зайвих докОрів.
Черга сонцю настала на небі
Замість місяця всім посміхатись.
Просинайся, маля моє, треба!
Вже вітає тебе твоя мати!
По голівоньці гладить рукою,
Пестить дотиком ніжним по щічкам
Рідна ненька тебе із любов'ю!
Каже, що вже скінчилася нічка.
Просинайся, дитинко маленька!
Вже настала година вставати.
Моє серденько любе, рідненьке,
Ніч закрила вже зоряні грати.
Просинайся, кохане малятко,
Відкривай вже свої оченята!
Найгарніше моє пташенятко!
Сонце світлом залИло вже хату.
Я троянду тобі подарую -
Її пахощі швидше розбудять!..
Матір Божую прошу Святую -
Хай щасливим життя твоє буде!
10.08.2020 г.
Монолог Ранкова
© Copyright: Татиана Максимова, 2020
Свидетельство о публикации №120081005535
Свидетельство о публикации №120081005535
Рецензии