Зникає захід з підвіконня...
І вечір в хату ллється вже.
Пишу я на ніч рими сонні...
Неначе яйця Фаберже,
Думки блищать аж до півночі.
А що всередині там, зась!
Я щастя написати хочу,
Та суму дивного напасть
Скувала думку у кайдани,
Що понеділок наступа.
Робота. І вставати рано,
До сходу сонця. Мов снопа,
Зв'яжу я вузликом волосся.
Подушка трохи затверда...
І загадаю, щоб збулося
Бажання зранку. Мов вода,
Останні миті вже неділі
Опівночі стечуть на дно.
А ніч, немовби породілля,
Народить будень всеодно...
ЕНіКА, 09.08.20, ілюстрація із мережі
До вечора
© Copyright: Наталья Кордюк, 2020
Свидетельство о публикации №120080908529
Свидетельство о публикации №120080908529
Рецензии