505. Василь Стус. А за решеткой первобытные холмы

А за решеткой – первобытные холмы.
Круглеют кроны ветреных деревьев,
словно скрижали памяти и мрева
этой безумной бешеной хулы.
Когда-то Хвойка* там сокровища искал,
их пощадило пламя неолита.
Там жизнь моя между ветвями скрыта.
Там век мой, что дотла сожгла тоска.
Там что ни вечер распевают соловьи
и ладным хором тянут, одержимые,
и вспоминают радость непрерывную.
Там сны мои и скорби там мои.
А как навалится внезапно ночь —
глаз выколи – вповалку мир уклался.
Так что ж, болея им, ты весь распался,
а над руинами горланит сыч?

*Викентий Вячеславович Хвойка (1850 - 1914) - украинский и российский археолог-самоучка чешского происхождения, первооткрыватель Трипольской культуры на Киевщине, исследователь скифской, зарубинецкой, черняховской и раннеславянской культур.


Між ґратами — незаймані горби.
Опукляться розмаяні дерева,
немов скрижалі пам’яті і мрева
цієї божевільної ганьби.
Десь Хвойка там відшукував скарби,
пощаджені багаттям неоліту.
Десь там моє життя, між віттям крите.
Десь там мій вік, зотлілий од журби.
Щовечора співають солов’ї
і ладним хором тягнуть, божевільні,
спогадуючи радощі поспільні.
Там сни мої і там жалі мої.
А наволочиться хупава ніч —
хоч в око стрель — світ покотом уклався.
Пощо ж, болівши ним, ти весь розпався,
а над руїною волає сич?
24.5.