В кімнаті лиш спокій… і тихо,
Планеті всій тишу таку б.
Дотліло б юродиве лихо,
загарбник би світу не скуб.
І щира промова поета
для миру звучала б завжди:
Чи вчує мій шепіт планета,
чи Космос всотає лади?
Шлю імпульси в простір широкий,
благання душі, в її крик…
А може за тисячі років
до крові та горя він звик?
В минуле зануритись глибше –
подій розмаїтих ущерть.
Як дивно… історія ж пише
нащадкам про війни і смерть.
Iсторiя пише
© Copyright: На Манжетах Вишиванки, 2020
Свидетельство о публикации №120080903586
Свидетельство о публикации №120080903586
Рецензии