Під стогін серця, з самотою віч-на-віч,
Коли душа вже добрела до краю,
Благанними очима в темну ніч
Вдивляюся... і, ніби забуваю.
Зникають в пам'яті надій безславні дні
І гоє час старі, зболілі рани.
Тремтять дерева: голі і сумні,
ковтаюь сутінки гіркий димок туману.
Втікаю від очей твоїх палких,
А пам'ять ув останню мить стискає...
Долонь несміливо торкаюся чужих -
Тебе ж, згадав, божуся:- "забуваю".
Так. Забуваю, коли в шибку б'ють дощі,
Коли за лісом день у полум'ї згоряє,
Коли кішки шкребочуть у душі
І криком хочеться кричати... Забуваю.
Та тільки голосу нема. Одна печаль
Холодну руку скам'янілу простягає.
І пустка гасить блиск в моїх очах...
Невже і справді, я, так тяжко забуваю.
1998р.
Забуваю
© Copyright: Валентина Осипенко, 2020
Свидетельство о публикации №120080609340
Свидетельство о публикации №120080609340
Рецензии
Привет, Валя!
Раннего детства следы... В памяти всплывает моя бабушка, Евдокия Максимовна -её говор украинский, строгая аккуратность и бережное отношение ко всему вокруг...
Хорошие стихи, всё понятно)).
Обнимаю ласково!
Евгений Лебедев 7 17.06.2022 05:49 • Заявить о нарушении
Раннего детства следы... В памяти всплывает моя бабушка, Евдокия Максимовна -её говор украинский, строгая аккуратность и бережное отношение ко всему вокруг...
Хорошие стихи, всё понятно)).
Обнимаю ласково!
Евгений Лебедев 7 17.06.2022 05:49 • Заявить о нарушении
Благодарю, Женя! Приятно и радует то, что строчки моих стихов затронули тонкие струны твоих воспоминаний. Светлая память Евдокие Максимовне. С почтением!
Валентина Осипенко 17.06.2022 21:48 Заявить о нарушении
Валентина Осипенко 17.06.2022 21:48 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.