Зима жбурляє віхоли свої,
На землю зирить хмара сірим оком,
У білу шаль закутались гаї,
В замети повзувалися глибокі.
І горобці від холоду іще
Ховаються в снопи кукурудзянні,
Та вітер, сівши липі на плече,
Співає вже мелодії веснянні.
Сплітає пісню з зоряним дощем,
З натхненням дме в очеретяну дуду,
А в лісі, вкрившись вухом, під кущем,
Зайча ховається від вовчика-приблуди.
А він як одинота-одина
Десь під селом одніє на світанні,
Незаймана лягає далина,
Цвіте снігами білими останньо.
Лютий
© Copyright: Людмила Стременовская Полищук, 2020
Свидетельство о публикации №120080506756
Свидетельство о публикации №120080506756
Рецензии
Виправить будь ласка літеру у слові "приблуди"А так віршик гарний вийшов,подарунок для діточок!
Дмитрий Погребняк 555 05.08.2020 23:28 • Заявить о нарушении
Дмитрий Погребняк 555 05.08.2020 23:28 • Заявить о нарушении