496. Василь Стус. Любовь снится любовью, а Отчизна

Любовь снится любовью, а Отчизна - отчизною,
а дорога — дорогою, целью цель вижу я.
Вижу злость свою смятую злостью железною,
одиночеством грезит одинокость моя.
Двойником я живу в этом двойственном мире,
не понять мне, где я, а где свет, а где мрак,
что ты - счастье познал или годы лихие?
То небесная высь? Адова глубина?
Снюсь себе, или в грезах о маме витаю.
Украина - по лицам, акцентам, столбам.
Удрученного сердца считаю удары,
вот–вот стукнет оно – и  рассыпется в прах.



Снить любов'ю любов, а Вітчизна — вітчизною,
а дорога — дорогою, а метою — мета.
Снить притлумлена злість моя злістю залізною,
і самотністю марить моя самота.
Двійником я живу у подвійному світі,
не збагнути, де я, а де світ, а де тінь,
що ти — щастя пізнав чи своє лихоліття?
Височінь це небесна? Чи пекла глибінь?
Сню собою, мов сном, або матір'ю марю.
Україна — по лицях, акцентах, стовпах.
Наслухаючи трудного серця удари,
що небавом ударить — оберне на прах.