Было утро похоже на мглистую вишню -
так кругло чернела засохшая кровь
тех долгих тревог, ожиданий давнишних,
что жала острей поражали покров
и здешнего пекла, и тамшнего рая.
Как вишня ночная, сгущается свет.
Ты знаешь – не знаешь, когда призываю,
когда забываю, грубеет ведь лед
молчанья, утраты, судьбы и разлуки,
надежд и страданий, любовей и слез.
Простерла ладони – из детской рубашки
туда, где Чумацкий просторится Воз.
Чумацкий Воз - Млечный Путь
Поранок був схожий на вишню досвітню —
так кругло чорніла запечена кров
цих сполохів довгих, чекань многолітніх,
котрі гострожало вражали покров
тутешнього пекла, тамтешнього раю.
Як понічна вишня, тужавіє світ.
Ти знаєш — не знаєш, коли накликаю,
коли забуваю, бо грубшає лід
мовчання і втрати, розлуки і долі,
надії і горя, любові і сліз.
Простерла долоні — з дитячої льолі —
аж ген, де Чумацький просториться віз.
494. Василь Стус. Было утро похоже на мглистую виш
© Copyright: Алёна Агатова, 2020
Свидетельство о публикации №120080408890
Свидетельство о публикации №120080408890
Рецензии