Ще
а сонячність така, що часом зле...
то й найкоротші грози - Боже благо
нехай як є бо ще потоп нашле.
Приймаю спеку як пастельну смугу,-
сірЕньку дещо, та не чорну все ж:
ще до душі не докотилась туга,
ще безпросвітність не сягнула меж...
сердечний стукіт стриманий, без збоїв...
я ще не знаю, що іде біда...
що та, в плащі, із гострою косою,
у вікна наші, часом, загляда...
Свидетельство о публикации №120080100592
Скажи їй: "Геть, Маро, пречорна тля!"
Чортополохом ВИМЕТИ заразу,
Хай дивиться на щастя лиш... здаля.
Ще й окропи водицею святою,
Щоб менше зазирала у вікно,
Та боронись молитвою простою,
Якраз вона й здолає це... лайно.
Відтак і спека не сягне ніколи,
Огорне літня свіжість білий світ.
ЛЮБОВ займе усі земні престоли,
Природа одягнеться в білий цвіт.
Затям собі: ніякого потопу,
Ще свято буде в нашої землі.
Прийде прозріння з неба... остолопу,
Відтак і щастя в місті і в селі...
З повагою
просто А.К.
Андрей Королёв 7 02.10.2020 17:15 Заявить о нарушении