О счастье

Тяжёлой дорогой ТЫ шло моё счастье,
У счастья дорог нету лёгких, поверь,
Сквозь бури, невзгоды,беду и напасти,
Тропинками тайными кралось, как зверь..
Оно не искало попроще дорогу,
Беда била четко туда где больней,
Я тяжко молилась, просила у бога,
Заветное счастье для многих людей...

Ждала и не верила, в то, что возможно
Что счастью исполниться  в жизни дано,
И ночью бессонною, вязкой,тревожной,
Лишь дождь неустанно стучал мне в окно...

Уже ничего изменить я не в силе
Не мы выбираем, оно ищет нас,
Спасибо,что счастье, беда не скосила,
Спасибо,что счастью дорога нашлась....

***
Тяжкою дорогою йшло моє щастя вона не буває легкою,повір ,
крізь бурі,незгоди,біду і напасті,
стежками таємними кралось,мов звір...
Воно обирало найважчу дорогу,
Біда в найболючіші била місця,
Я тяжко молилась,просила у Бога,
Для інших людей заповітні щастЯ,

Вже думала щастя моє не здійсниться
не вірила в те,що буває воно,
І билося серце у грудях мов птиця,
І стукався дощ у закрите вікно,

Уже я змінити нічого невзмозі,
Не ми обираєм: його,воно-нас,
Спасибі,що щастя не впало в дорозі,
спасибі,що доля для мене знайшлась...