стурбована. але не тим, що сталось.
а тим, що народившись, не жиє...
моя спільнота... як мені здавалось
колись... майбутнє може все ще є?
що може кожен, хто сьогодні виріс
із безнадії, бруду і ганьби,
залишити по собі? гній і мрії...
і може впевненість, що ми вже не раби...
та тільки може. меншовартість хлопа
жиє, як краля, в мерседесі й на щаблях,
з яких летять, здобувши в дупу копа,
мерзенні хробаки, що загубили шлях.
так що ж робити?.. мріяти і жити?
чи може є рецепт від бруду і ганьби?..
моя Країна — серце, мати, діти...
мій шлях — твої омріяні степи.
Кра на Мр й
© Copyright: Хума Пабидим, 2020
Свидетельство о публикации №120073103006
Свидетельство о публикации №120073103006
Рецензии