сімома замками скріплене
черево дракона, осідлане
вчорашнім вечором,
зайняте тепле місце,
кров крізь вирви
сочиться цівками,
земля приймає,
хоче, чи не хоче,
бурим заплямлено душу
пошматовану,
клаптями звисає
розірвана доля,
лиш вечір усміхається крізь очі грози,
він кропить дощами залишок того дня,
коли сонце падало
в серце і регіт видавався
диким на слух,
але за справжніми відчуттями
ховалися теплі ранки
і кришилися кавалки пошершлих сухих спогадів,
вони розсипалися трухою
і з часом
ставали добривом для пам'яті семи днів,
що виділили нам прожити
щасливими,
але коли біля храму святого Миколи ти відсахнувся,
наче від вогню,
небо почало падати
і розбилось аж тепер
на друзки,
яких не позбирати.
гать у серці є це пройдене
20-53
30/07/2020
вечорове
© Copyright: Гелена Смилянская, 2020
Свидетельство о публикации №120073008315
Свидетельство о публикации №120073008315
Рецензии