Разговор с отцом монолог сына на могиле отца

Я случайно, наткнулся на это стихотворение про украинского мальчика, который приходит на могилу  своего отца погибшего в каком то из Донбасских котлов, где командиры, бросили своих солдат, а сами сбежали. Так же  как когда-то, поступили националистические главари в 1918 году с мальчиками гимназистами и  студентами, под Крутами где гимназисты и студенты, гибли, защищая то во что поверили. Этот 12 – ти летний мальчик,  взвалил на себя все домашнее хозяйство и больную мать. Приходит на могилу своего отца и уверяет его что отомстит за его смерть Но правильно отомстить может только Бог!и я посчитал что воспитывать такими стихами нельзя и не правильно.  Меня это стихотворение тронуло, и я все же решил его немного переделать. Как получилось читайте и судите сами.   

Вот  это оригинал стихотворения ! 

РОЗМОВА З БАТЬКОМ(МОНОЛОГ СИНА)
(хлопчика бачать щодня на могилі батька)

Привіт,батьку!..Я тільки із школи.
Прибіг,як завжди,розказать,
Що добре в нас все,як ніколи.
Щоб міг ти спокійно тут спать.

Як справи у мене? Все добре.
У школі - вирує життя.
Ти,батьку,мав серце хоробре!
Я - теж! Хай дні швидше летять.

Не вірю я,що тебе вбили.
Живий ти для мене.Це знай.
Я швидко росту! Будуть сили!
Я їм відомщу, - почекай!

Коли у село домовини
Загиблих в "котлах" привезли,
Сказали: був постріл у спину...
Тебе - через місяць знайшли.

Мені вже дванадцять минуло.
То я би і втік на Донбас,
Щоби вони, гади,відчули
Всю помсту мою!..Прийде час!

Не можу полишити маму.
Утік би - так п"є корвалол...
Все плаче,ридає ночами.
Врятовує лиш валідол...

А вдень як кричить! Рве волосся
Та одіж усю на собі...
А з нею й сусідки голосять.
Прости,що кажу це тобі...

Що грошей нема,то нічого...
Картоплю їмо. Варю суп.
Хліб завжди в нас є. Ще до того
Від праці завжди мокрий чуб.

Бо я ж тепер в хаті за тебе.
За старшого...Як колись ти.
Корова,город, - усе треба.
Та важко мені це знести...

Вже майже два роки щоднини
До тебе ходжу я сюди.
Чекаю своєї години:
Коли я поїду туди.

За тебе - уб"ю цілу сотню
Московських проклятих катів!
Ну,вистачить вже на сьогодні.
Немає у мене більш слів...

Піду я...Корову доїти...
Бо мама лежить,не встає.
Там десь у футбол грають діти,
Та це вже усе - не моє...

Я завтра прийду.Чуєш,тато?
Ти - спи... І не пЕреживай.
Я ще не втечу воювати.
Я маму люблю...Ти це знай!

...До завтра. Ти - спи. Ну,бувай...
...Я матір - не кину...Це - знай!..
27.07.2020 Володимир Давидов
Редаговано оригінал від 19.06.2016


РОЗМОВА З БАТЬКОМ (МОНОЛОГ СИНА)
(хлопчика бачать щодня на могилі батька)

А это уже моя переработка.

Привіт,татусю!..Я тільки із школи.
Прибіг,як завжди,розказать,
Що добре в нас все,як ніколи.
Щоб міг ти спокійно тут спать.

Як справи у мене? Все добре.
У школі у нашій- вирує життя.
Ти,батьку,мав серце хоробре!
Я - теж! Хай дні швидше летять.

Не вірю я в те ,що ти вбитий.
Живий ти для мене. Це знай.
Я швидко росту! Будуть сили!
Я їм відомщу, - почекай!

Коли у село домовини
Загиблих в "котлах" привезли,
Сказали: був постріл у спину...
Тебе - через місяць знайшли.

Мені вже дванадцять минуло.
То  втік би і я  на Донбас,
Щоб зрадники гади ,відчули
Всю помсту мою!..Прийде час!

Але батьку я розумію
Що помста не верне тебе
Тепер я читаю молитви
Для Господа серце моє

Не можу полишити маму.
Утік би - так п"є корвалол...
Все плаче, ридає ночами.
Рятує  лишень  валідол...

А вдень як кричить! Рве волосся
Та одіж усю на собі...
А з нею й сусідки голосять.
Прости, що кажу це тобі...

Що грошей нема,то нічого...
Картоплю їмо.Варю суп.
Хліб завжди в нас є.Ще до того
Від праці завжди мокрий чуб.

Бо я ж тепер в хаті за тебе.
За старшого...Як колись ти.
Корова,город, - усе треба.
Та важко мені це знести...

І майже два роки що днини
До тебе приходжу  сюди.
Молюся за тебе  я  й нині:
Я вірю що чують Святі .

У храмі в неділю буваю,
Пан Отцю кадило даю ,
І сам я, священником стану,
Гріхи за людей відмолю .
 
За тебе – молюсь мій татусю
За маму та меньших братів!
Ну,вистачить вже на сьогодні.
Немає у мене більш слів...

Піду я...Корову доїти...
Бо мама лежить,не встає.
Там десь у футбол грають діти,
Та це вже усе - не моє...

Я завтра прийду.Чуєш,тато?
Ти - спи... І не переживай.
Я вчитись буду, працювати .
Я маму люблю...Ти це знай!

...До завтра. Ти - спи. Ну,бувай...
...Я матір - не кину...Це - знай!..

27.07.2020 Володимир Давидов
Редаговано оригінал від 19.06.2016


Автор  переработки Широков А.А. 30.07.2020 г Киев Украина.