Такі сумні часи тепер настали,
Всі наче добрі й не бажають зла,
Привітно усміхаються буває,
А у кишені дуля й не одна.
У пазухи каміння назбирали,-
Вже розкидали й розкидали,
Та щось не так і не туди літало.
Серед своїх тепер одні чужі.
І межі скрізь , - скрізь межі, межі, межі
І всі стоять вже майже на межі.
Так часи...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120072909529
Свидетельство о публикации №120072909529
Рецензии