У всiм Життi усi б в Чуттi
а накрутили дюр осінніх...
бо літо, ходячи в нетлінних, —
дійшло і тлінної пори?
зажовк, зазолотавів, час:
ба, подорожчає й на мірі...
не довіряючися вірі, —
недооцінюючи й нас??
ото незручність, — й ми-не-ми???
ні ж: не покотимося з кручі!
летім, в падіннях не везучі!! —
найм’якшо, встелять нам зимИ!!!
аж так, добудемся й весни:
в
ніякі б
сни...
Свидетельство о публикации №120072904985