В житті з'явилась чорна смуга,
Якісь сумління крають душу,
Чомусь на серці така туга,
Така журба,що сумувати мушу.
Вночі,коли навколо усі сплять,
Прокинусь...поруч тільки тиша,
А в голові думки дзвенять
Та шарудять, мов миші.
А вранці день я зустрічаю
Самотньо - пропадеш од скуки!
Спасибі,що мобілка виручає:
Телефонують діти і онуки.
Чого мені бракує я не знаю:
Чи то любові, чи уваги?
Так це ж усе доволі маю,
І навіть, іноді,й розваги!
І не покинута я мати,
І в хаті є усе, що треба.
Чого ж іще мені бажати?
- Та тільки жить і не гнівити небо!
Ос ння депрес я
© Copyright: Надежда Иващенко 2, 2020
Свидетельство о публикации №120072804322
Свидетельство о публикации №120072804322
Рецензии