На зломі епох, світу древнього з новим,
Шляхи і дороги, Величним Перстом,
Незрячим, глухим, усім сповненим втоми
Вказав Він на Світ не уражений злом.
Ступили. Прозріли. Умножили храми:
Дві тисячі літ йдеться Шляхом-доріг.
І нас, там вгорі, Той що вищий над нами
Невпинно, незмінно тримав і беріг.
І краю – дістались! Зворотно. По віку –
Не здатні ми Вірою стримати раж.
Своїм перейманням, не маючи ліку.
Ганьба нам й покара... І гибелі тяж!
В i н
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120072802579
Свидетельство о публикации №120072802579
Рецензии