Ось i все, що менi потрiбно
свіжий вітер з високих гір,
світлий промінь і запах хліба,
і у тиші ранковий двір,
чисте дихання з вуст людини,
що, мов дівчинка, ніжно спить,
і ніщо її сон не спинить,
і не можна її будить,
і у цьому потреба щира –
теплий сон її вберегти,
ще потрібно – щоб небо мирне,
і щоб Боже за все простив,
і щоб Боже за все пробачив,
за великі гріхи й малі...
А сльоза – то од щастя плачу,
що на рідній живу землі...
Ось і все... І нічого більше...
І не бігти... І не спішить...
Ще хіба – кілька щирих віршів
зі вкраїнської світ-душі...
Свидетельство о публикации №120072702438