NikoLи

 
той зелений трамвай у темних очах,
у сивих сна ночах,
як в вікні відображення міста,
як душі вітражі на осонні Карпат із зелено-сонячних
ялиць в середлітті тих віковічних гір,
що трембіти тривожать
камінні серця їх,
де гомін пташок,
де гамір від рік,
що води на скелі кидають в потік,
де буки не сплять,
від віку шумлять,
їх очі смарагди у далеч
погляд направляють,
щоб сонце шукати
і частку тепла
щоб впіймати,
щоб ніжитись в літі,
що є скоротічним,
ось серпень постукав,
а ще вчора була весна,
та доля цьогорічна дощами рясна,
за обрій падати серцями надумали зеленолистими
вже скоро,
через якусь божу мить,
тільки місяць-третій переступлять,
і не знайдеш їх на минулому місці,
щоб попрощатись,
так і з людьми,
підуть вічність штовхати попереду себе,
і не сказати вже їм - бувай,
не знайти ті зеленоокі особливі світи душ відображеннями- джерелами

н і к о л и

12.17, 16.43
26/07/2020