Пострiл

  Здаля, холодний постріл
                                  мій уразив слух.
  Сухий, як трiски розтин під ногами,
  Повз мене в небо, низом понад вух,
  Злетів, розпався сам на різні гамми.
  І – все!.. Не так щось. Дивно.
                                  БОляче. Навчіть!
  Щодень-щоніч, на добре –
                                          в мене чАти.
  А небо, кулею прострелене — мовчить!
  Воно-таки, приречене мовчати...


Рецензии