462. Василь Стус. Ты потерялся в горе не найтись..
средь черноводья смолкшего рыданья,
в крови надежд и самопоминанья
и гула, что несет благую весть.
Истома бьет. Не тронуть горовых
печальных век: вселенная вся плачет
и свечка сумерек сочится, каплет,
звенит слезой в созвездьях молодых.
Ти загубився в горі — не знайтись
у чорноводді змовклого волання,
в ропі чекань і самопоминання
і гуку, що доносить благовість.
Б’є млість. І не сягнути горових
зажурених повік: усесвіт плаче,
і свічка смерку скапує, неначе
бринить сльоза в сузір’ях молодих.
Свидетельство о публикации №120072108229