Александр Пушкин. Погреб. Рус. Бел
Товарищи друзья!
Красоткой молодою
Вконец измучен я.
Всечасно я тоскую,
Горька моя судьба,
Несите ж круговую,
Откройте погреба.
Там, там, во льду хранится
Бутылок гордый строй,
И портера таится
Бочонок выписной.
Нам Либер, заикаясь,
К нему покажет путь,—
Пойдемте все, шатаясь,
Под бочками заснуть!
В них сердца утешенье,
Награда для певцов,
И мук любви забвенье,
И жар моих стихов.
Склеп
О, злітуйцеся нада мною,
Таварышы сябры!
Красуняй маладою
Ўшчэнт змучаны я.
Заўсёды я тужу ўсляпую
Горкі мой лёс скупы
Нясіце ж кругавую,
Адкрыйце скляпы.
Там, там, у лёду захоўваецца
Бутэлек ганарлівы лад,
І портера ўтойваецца
Бочка выпісная наўзгад.
Нам Лібер, заікаючыся,
Да яго пакажа шлях,-
Хадзем усё, хістаючыся,
Пад бочкамі заснуць у прах!
У іх сэрца суцяшэнне і жыццё,
Узнагарода для спевакоў,
І пакут кахання забыццё,
І жар маіх вершаў.
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120071701774