На високих берегах Дніпра
Місто притулилось до ріки.
Синій купол неба тут з'єднався
З дзеркалом дніпрової води.
То Черкаси, козацька земля,
Місто вільного і мудрого народу.
Де історія червоним пролягла
Із віків до сьогодення,
Тут колись малий Тарас ходив,
І Богдана рідні землі.
У борні Холодний яр стояв,
Ще й сьогодні з нього вітер віє.
Віють над старим Дніпром вітри
Різні, - Західні і східні, то південні принесуть жару, то північні закидають снігом.
То й нехай це все незаважає,
Поливає дощ високі сосни
І синіють далі , далі й далі...
Викупані водами і сонцем...
Вічне i нездоланне бідою,-
Що завжди було й тут є.
Роки утікають за водою
А дніпрова хвиля берег б'є.
Боривітер угорі кружляє,
Чайка крикне і летить стрілою,-
Все незмінне в часі все своє.
Літній вечір догорить і знову
Над Черкащиною сонечко встає.
Черкащина
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120071605427
Свидетельство о публикации №120071605427
Рецензии