Я знову в полоні блакитних очей,
Які мене колись причарували.
Не можу збагнути у чому їх магія,
Та що змушує мене посміхатися?
Прислуховуюся до свого серця -
Мовчить. Напевно то не кохання,
Але мені від цього якось не легше.
Замріяна, гадаю, на щось чекаю -
Може зустрічі, якої ніколи не бувати...
Я знову в полоні блакитних очей,
І здається мені, що це добровільно.
Мені хоча б доторкнутися на мить,
Щоб зрозуміти, що то не марево,
Не сон, не моя уява - все дійсно.
Простягаю руки в надії, але з того
Боку не має жодного руху - прикро...
Замріяна, гадаю, на щось чекаю -
Може зустрічі, якої ніколи не бувати...
15-16.07.2020
Я знову в полонi блакатних очей
© Copyright: Виктория Маказан, 2020
Свидетельство о публикации №120071603429
Свидетельство о публикации №120071603429
Рецензии