Светлана Мель. У твоей-то тишины... Рус. Бел
Все задачи решены,
И молчание грудами сложено.
Из-за этих самых груд
Между стёкол мухи мрут
И пространство почти уничтожено.
У твоей-то тишины
Ни намёка, ни вины.
Если были, все скопом оправданы…
У твоей-то тишины
Ни длины, ни ширины –
Лишь высоты ей были отрадами…
Ни сомнений, ни забот.
Не печалит, не гнетёт.
Не колышет, не морщит, не трогает…
Вот такая тишина,
Ни покрышки ей, ни дна…
Абсолютная, трезвая, строгая.
Я в твою-то тишину
Да корягу зашвырну,
Усмехнётся она, не поморщится…
Я в твою-то тишину
Что-то тихое шепну,
И тогда она сразу же кончится.
У твае цішыні...
Ў твае цішыні
Ўсе задачы вырашаны,
І маўчанне грудамі складзена.
З-за гэтых самых груд
Паміж вокан мухі мруць
І прастора амаль згаджана.
У твае цішыні
Ні намёку, ні віны.
Калі былі, усё кагалам апраўданы…
У твае цішыні
Ні даўжыні, ні шырыні –
Ды вышыні былі ёй уцехамі, праўдамі
Ні сумневаў, ні клопатаў.
Не засмучае, не гняце.
Не калыша, не моршчыць, не чапае…
Вось такая цішыня,
Ні покрыўкі ёй, ні дна…
Абсалютная, цвярозая, строгая.
Я ў тваю вось цішыню
Ды карчак зашпурну,
Усміхнецца яна, не паморшчыцца…
Я ў тваю вось цішыню
Штосьці ціхае шапну,
І тады яна адразу ж скончыцца.
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120071601945