Лег вверх лицом — и звезды созерцаю,
а за спиной моею вся земля.
Вот так лежу в послушном ослушанье,
и Бог далекий шепчет, говоря:
мой гном, невольник собственной гордыни,
ты маковое зернышко в мирах,
явись мне в лучезарном одеянье
рукою обнимая солнца спах.
Ліг горілиць — і подивляю зорі,
а за плечима в мене вся земля.
Отак лежу в покірній непокорі,
і Бог мені шепоче іздаля:
мій гноме, рабе власної гордині,
ти макова зернинка в цих світах,
явись мені в промінному одінні
рукою прогорнувши сонця спах.
448. Василь Стус. Лег вверх лицом и звезды созерца
© Copyright: Алёна Агатова, 2020
Свидетельство о публикации №120071409565
Свидетельство о публикации №120071409565
Рецензии