Задивилась у небо...Так прозоро і синьо...
І у хмарах пухнастих видивляюся шлях.
Наді мною курличуть клини журавлині
і стежини мої заблукали в полях.
Думка вільно літає.. Що я можу крім цього?
Посміхатися словом і жалити теж ним.
Відхиляюсь від істин на користь простого
існування в омріянім світі моїм,
куди входу немає нікому й ніколи.
Там чужий перетопче все миле мені.
Там я справжня й щаслива. На волі
у спокої летять мої зоряні дні.
28 червня 2020 р
Засмотрелась в небо укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2020
Свидетельство о публикации №120071201476
Свидетельство о публикации №120071201476
Рецензии