Осінній сум... Багряний лист.
Дощ моросить. Зів'ялі луки..
Пора чудес... Іконопис
малює зустрічі й розлуки.
Моїх років звенить ланцюг.
Та кандали легкі і рідні.
Із них я викувала плуг,
що переорює всі злидні.
І вже по осені про них
не згадую - багато честі.
Посеред радісних років
на одинокім перехресті
стою і тішусь, як дитя,
що раде усьому новому.
Буяє навкруги життя...
І я ще в ньому...я ще в ньому...
12липня 2020 р
Осенняя печаль укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2020
Свидетельство о публикации №120071201408
Свидетельство о публикации №120071201408
Рецензии