Ти образився, Львове, вже?
Справді – кави давно не пили.
Милий Львове, на каву сили
теж потрібні, а як же ж...
Ми з тобою давно удвох,
на згадати вже, скільки років.
Львове, друже мій сумноокий,
нас з тобою єднає Бог,
нас з тобою єднає дощ,
нас з тобою усе єднає,
все, що знову удвох згадаєм
добрим словом кавових прощ...
Не сердись, не кепкуй – за мить
пригадаєш щось добре дуже...
Львове, милий, терпи, мій друже, –
каві теж, як і нам, болить...
Ти образився, Львове, вже?
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120071107932
Свидетельство о публикации №120071107932
Рецензии