Як швидко час минае

Як швидко час минає...
З тих пір, коли були ми молоді...
І жити нам ще пощастило,
В тім домі, що від влади нам дали...

Ніколи час той не забути..
У радості від цього дом весь потопав...
Всі разом засєлялись дружно...
І щастя було чути через край...

І появилось там багато друзів...
І всі щасливо між собою жили...
Дітей народжували, покумились...
Що не кажіть, був гарний час!
Ось діти вже за парти сіли...
Тут перший....згодом і останній класс...

Було всього, тай що й казати..
В кожній сім’ї своє життя-буття...
Хоч працювали всі завзято..
Знаходили ми час і на свята...

Та час минає.. всє проходить..
Старіємо і ми...вже внуки є...
Як можемо, за них радіємо...
Та і здоров’я зовсім вже не те...

Багато вже нема із нашіх друзів...
Спіткала доля їх така....
Але ніколи їх не забуваємо..
Бо це частинка нашого життя...

І мало хто вже в домі тому залишився...
Багато з них живе в селі...
Батьків своїх щоб доглядати..
Як кажуть..жити блище до землі....

То хай не покидає всіх здоров‘я!
І сім’ї Бог їх береже!
Частіше діти в гості приїжджають....
Не забувають, що батьки в них є!

І, дивлячись на них, згадаємо часи...
Коли були такі ми молоді....
Тепер лише остались спогади,
Щасливо як жили тоді !