Прощаючись з морем...

Даєш емоцій чоловічих нетто...
Ти дбаєш, балуєш, голубиш, ніжиш...
Хоч розум другом тебе бачить вперто
Я наче йогансенова Альчеста...

Ці вісім днів пройшли як вісім років
Ще більше зблизили - пощезли  межі
І я завмерла пишучи лібретто...
Хто ти мені, хто я тобі  - відверто?

З тобою затишно й лоскотно-смішно....
Жаданою себе відчула - Жінкою...
Беззастережно безтурботною дитиною
В долонях судженого небом Чоловіка.

11.07.2020

 


Рецензии