Прощаючись з морем...
Ти дбаєш, балуєш, голубиш, ніжиш...
Хоч розум другом тебе бачить вперто
Я наче йогансенова Альчеста...
Ці вісім днів пройшли як вісім років
Ще більше зблизили - пощезли межі
І я завмерла пишучи лібретто...
Хто ти мені, хто я тобі - відверто?
З тобою затишно й лоскотно-смішно....
Жаданою себе відчула - Жінкою...
Беззастережно безтурботною дитиною
В долонях судженого небом Чоловіка.
11.07.2020
Свидетельство о публикации №120071102206