Ми чесно, відверто і палко,
У сУперкч вадам усім,
Вважали Миколу Рибалко
Нічийним, а саме – своїм.
Усякого, в долі єдина,
На прОтязі кОла часУ,
Вела за собою Людина.
В собі її риси несу.
Так сталося. Волею Серця,
Чарчині упасти не дам.
Нехай йому Там спом’янеться,
Гикнеться легесенько – Там!
І в пам'ять Миколи Рибалки,
Вином не кінчається мить:
Коли вже наповнені чарки,
То пиймо і будемо жить!
Волею серця
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120071002660
Свидетельство о публикации №120071002660
Рецензии