Більше я не здамся смутку в полон,
І ні печаль, ні сум мене не дожене.
Не спорудити більше новий Вавілон,
Жорстке розчарування не прийде.
Без бою я не здамся більше, нізащо!
Я не дозволю радість у мене забрати!
Не дам творить дурниці, казна що,
Не зможе більше туга тіло роздирати!
Одягну захисну й міцну броню,
Меча до рук візьму, одягну шолом,
Від зла, лихих людей я вбороню.
Захищена зо всіх сторін я ореолом.
Покій мені лишень у сні насниться,
І все життя моє – суцільна та борня.
Не нападати буду, тільки борониться,
Не буду сіяти жорстоке й лихе зерня.
І в час, коли лихоліття зле настане,
І хтось з мечем, з нападками прийде, -
Той по заслугах, в «рало», і дістане, -
Навіки вічні з горизонтів пропаде!
Я звикла завше тільки захищати,
Навмисно зла я людям не роблю.
Але, коли образять, - маю я карати,
Зітру на порох, знищу, розбомблю!
Я не здамся без бою
© Copyright: Гэбриэль, 2020
Свидетельство о публикации №120070805082
Свидетельство о публикации №120070805082
Рецензии