Там, де шумить, Рось...

На Рось дивитись з мосту, дуже сумно....
Все очеретом і травою поросло..
Та як згадаю я часи, коли було приємно
Дивитись як вода шуміла, мов те джерело...

Через каміння в гору швидко піднімалась....
Вода шуміла так, не чутно було на мосту,
Як ті машини повз мене проїзджали...
Я вниз дивилась з подихом на цю красу...

А Рось така широка, величава..
Коли дощило, то ще більш було води...
І не так швидко берегами заростала...
Бо мабуть в місті щей хозяїн був один...

І хай не часто, але гарно рощищали ....
Хоч по-господарськи та якось було видно...
Багато хто з нас ті часи хороші пам‘ятають....
І що тепер, щоб привести до ладу Рось, - потрібно?

Та річка заросла, стала така безводна....
Дивитись боляче...хто б повз неї не пройшов...
Де ті карманичі, що за портфель боролись?
В людей на них уже мабуть нема і слов...

Та як їм бачити? в крутих авто їм краще роз‘їжджати...
Купатись в рідній річці , мабуть це для них табу....
І краще на Канарах їм там відпочивати....
Та й керувати з кабінету легше їм мабуть ...