Нескiнченна мить

Чомусь  улітку осінь сниться:
Самотній сад о цій порі,
І бур'янів сумна копиця,
І владна  тиша у дворі,

І перший дим  з  печі у хаті,
Ще несміливі холоди,
І вікна в сутінку хрещаті,
І тато й мама молоді.

Пливуть хмарки за обрій неба.
Далеко десь громи й пітьма.
Є для життя усе, що треба,
А тиша! Кращої нема! 

І пізнє яблуко червоне
На верхній гілці майорить,
І де-не-де калини грона...
І щастя нескінченна мить. 

06.07.20 - 02.10.22


Рецензии
Блеск однако!))

Андрей Фесенко 2   14.07.2020 10:51     Заявить о нарушении
Спасибо, Андрей!!

Наталия Хорунжева   14.07.2020 12:36   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.