А роки як віхола, крутяться змітаються,
Пролітають швидкісно і без вороття.
Росами ранковими, серебром вплітаються,
У таємну формулу нашого життя.
Босоніж над скалами, у бурхливу річечку,
А тепер все зарості, тихий потічок, -
Так життя міняється, з юності до старості.
Лік земний втрачається скорених річок.
Подумки вертаюся у святеє літечко,
У обіймах ніжності первісток - мій син.
Перші сльози радості, гордості і ніжності.
Та молитви вдячності в мареві свічок.
А роки як віхола, тридцять літ пролинули.
Обійма при зустрічі гарний чоловік.
Ти для мене, сину мій, як колись дитиною,
Як колись билинкою будеш весь мій вік.
У коханні- радості, у достатку- щедрості.
Тридцять років, сину мій, радісна пора.
Будь нестримно бажаним, а родині єдності,
Над тобою, рідний мій, два моїх крила.
Синовi...
© Copyright: Ален Мак, 2020
Свидетельство о публикации №120070605603
Свидетельство о публикации №120070605603
Рецензии