Двi правди - воля i неволя

Попідрізали крила
Зв’язали ніжні лапки
Душа тремтіла:
– Відпустіть!!!
Яка у пташки сила?
Розставили всі крапки
Лише молитва линула:
– Простіть!
Не винна, що літала
За хмарами…
На волі!
Пташина доля
Бути в небесах
Та, хочуть, щоб – 
Стрибала…
Звикала до неволі!
Безкрила
У кайданах
Де тихий плач і…
Страх
Кричала і молила,
Тремтіла…
Билась в стіну:
– Як?
Вільному !!!
До клітки привикати?
Роз’ятрилася сила:
– Чи виживу?
Чи згину?
Чи здатись?
А чи?
Гордо голову тримати?!

Боролися дві правди.
Дві – Воля і Неволя.
Нора щуряча?
Чи літати в небі?
Ця боротьба назавжди –
Добро?
А чи сваволя?
Ми немічні
В простій мирській потребі.

Коли скаженні люди
Збираються у групи
Стає привичним!
Жити у ярмі
Неволі злі приблуди
Живі тюремні трупи
Для них спокійно й
Затишно в тюрмі.

Бо ж, і полови вистачить,
Але й зерна…
Можливо?
Послушним кинуть вівцям.

Боженько вибачить!
З молитвою трусливою,
У оправдання!
Вільних птАхів… вбивцям.


3.06.2020 р.