Мистерия желаний... Чаклунка

Чаклунка
Мiстерiя бажань
http://stihi.ru/2017/07/28/4315
--------------------------------

Невинність нерозквітлої троянди
У дотику її прекрасних губ.
Вона навчилась пташкою літати,
Хоч він для неї недосяжним був.
Мелодія незримої сопілки
Зливалась з морем кришталевих сліз.
Вона з'явилась пошепки, ні звідки -
Мистецтва віртуальний обеліск.
В праобразі Мілоської Венери
Спостерігав містерію бажань,
Що досягали ліній стратосфери
І розливались річкою Йордань.
Антична сукня падала додолу,
У кожнім русі - витонченість нот.
Немов цариця встала із престолу
На перехресті міністрельних цнот.
І кроками мозаїчної тиші
Вона до нього йшла по пелюстках.
Що ближче - то дедалі повільніше,
Слід залишала в пройдених віка'х.
Коли вона торкнулася зап'ястя, -
Від поцілунку втриматись не зміг.
Вона всміхнулась посмішкою щастя
І мармуром посипалась до ніг.


************************************


Невинность розы лишь едва расцветшей
В прикосновении прекрасных губ.
Она летала птичкой, пела песни,
Хоть был недостижим тот поцелуй.

Мелодия невидимой свирели
Сливалась с морем чуть хрустальных слез.
Она явилась шёпотом осенним
Средь обелисков призрачных берез.

В прообразе Милосской той Венеры,
Мистерию желаний наблюдав,
Что достигали линий стратосферы
И разливались речкой Иордан.

Антично падала, струилась палла*,
В движенье каждом – утончённость...Так
Как бы  сама царица с трона встала
На перекрестке менестрельных благ.

О, этот шаг в мозаичной тиши!
К нему шагала, словно в лепестках.
Чем ближе , тем всё медленней шаги,
След оставляя в пройденных веках.

Когда к его притронулась запястью,
Он поцелуя удержать не смог.
Она же улыбнулась, как от счастья,
И мрамором рассыпалась у ног.


*******************

*) Палла - прямоугольный кусок ткани, античное покрывало в женской одежде.