Дитинство, ти було таке яскраве,
В тобі семи різномаїття фарб,
Але буття земне красу ту вкрало,
Пропав наївності безцінний скарб...
І з часом все кругом стає сірішим,
Бо щастя акварель засохла вщерть,
Знайти б чудесної вологи трішки,
Щоб чорним все не плямувала смерть.
Десь в глибині душі, існують сльози,
Від щирого до Бога каяття,
Вони позбавити людину в змозі,
Безбарвного - нікчемного життя!
Засохла акварель
© Copyright: Ярик Лобань, 2020
Свидетельство о публикации №120070502349
Свидетельство о публикации №120070502349
Рецензии