Сон. Чаклунка

Чаклунка
Сон
http://stihi.ru/2017/07/28/4294
----------------------------------

Сумбурність ефемерних почуттів…
І незбагненний потяг до неволі.
Я заблукала поміж двох світів
Невміло розмальованої долі.
Іллюзія постійних божевіль
Вела у глиб холодної печери.
Лунав небесний голос звідусіль
І дригоніли тіні-людожери.
Я не боялась тиші метастаз,
Енергію гори вдихала сміло.
Здавалось, що робила це не раз
Та тільки серце билось підозріло.
Йшла по слідах…і вірила - своїх,
Дивилась вгору - бачила лиш кригу.
Умить рознісся чийсь жертовний сміх,
А потім я здригалася від крику.
Поранений додолу падав птах…
Отой, що звик завжди перемагати.
Попід ногами димом плівся жах…
Закрила очі…Тільки б врятувати…
Прокинулась…А синій птах влетів
До тихої маленької кімнати,
В сумбурність ефемерних почуттів...
Життя вдихнувши в мрії-експонати.


******************************************

Сумбурность эфемерных чувств и слов...
Непостижимое влечение к неволе.
Я заблудилась между двух миров
В бездарно разрисованной юдоли.

Иллюзия - мой постоянный стресс -
Вела в глубины  мрачные пещеры.
И голос раздавался... как с небес...
И колыхались  людоеды-тени.

Вдыхала я энергию горы,
Не убоявшись метастазов рваных.
Я это делала не раз, не три...
Да  только сердце билось как-то странно.

Шла по следам ... и верила – свои,
Смотрела вверх -  а видела льда глыбу.
Но вдруг разнёсся  чей-то дикий крик...
Потом всё время я боялась крика.

Летела раненая птица  в ад,
Та,  что привыкла   побеждать  паденье,
А под ногами стлался жуткий чад...
Глаза закрыла... Мысль лишь о  спасенье...

Проснулась.. Птица синяя, влетев
Через окно в больничную палату,
В сумбурность эфемерных чувств и тем,
Вдохнула жизнь в мечтанья-экспонаты...