Між віршем і сном – між молитвою, мов, і життям.
І вірш щось повільно шепоче, і сон щось шепоче.
То вірш – тихо просить наївне, невинне, дівоче...
То сон – обволочує хмелем жіночних нестям...
А часом втрачаєш межу: це вже сон – це вже вірш?
Ще й солодко так, наче кроки коханню назустріч.
І вірш, як і сон, – трішки радує, трішечки мучить.
Свідомість втрачається: пишеш уже – чи вже спиш?..
Потрібно зізнатись, що сни... Так, бувають вони
настільки легкими, що й віршам найлегшим не снилось...
І вірші бувають – мов гріх, мов у Бога в немилість
попав... І за що мені вірші оті? І ті сни?..
Мiж вiршем i сном - мiж молитвою, мов, i життям
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120070401562
Свидетельство о публикации №120070401562
Рецензии