Лети до мене...

Лети до мене на усіх вітрилах.
Засумувалася вже за тобою вкрай.
Немає вітру? То тоді лети на крилах
Свого кохання! Любий, поспішай!

Лети, як птах, як Янгол-охоронець,
Що поспіша до підопічного свого.
Не може місяців двох бути і двох сонець.
Отак  і ти, і я - один у одного.

Рятуй мене, бо згину наодинці.
Без тебе згасну свічкою в ночі.
Бо думки різні, як оті злочинці,
Лякають так, що криком хоч кричи.

А якщо ти мене вже не кохаеш?
А може трапилась, не дай Боже, біда?
Тож змилуйся та поспішай, ти-ж знаєш,
Лети скоріш, мій сокіл, до гнізда.

Лети додому на усіх вітрилах.
В краях заморських, любий, ти - чужий.
Кохаю до нестями тебе, милий.
Скільки-ж іще чекать мені, скажи?

Невже, коханий, ти за мной не скучив?
Ні! Що за думки? Скучив, та ще й як!
Отак бува, коли Амурчик влучив...
Та ще й при цьому, чоловік - моряк!

02.07.2020 г.
(фото-картинка із інтернету, оброблена за допомогою фоторедактара)