Спiткало лихо

Бурхливі ріки розлилися
І вийшли з рідних берегів,
Все на шляху топить взялися,
Немов за щось пролили гнів.

Розлився Прут, Свіча і Тиса,
Черемош води теж котив,
Гора вже майже кожна лиса…
Це за гріхи Господь платив?

Біда, стихія невгамовна,
І ми не в силі це спинить,
Та грішна бочка не бездонна.
Та як же бути?  Що робить?

Страшнеє лихо всіх спіткало,
Майно забрало і життя,
І на шляху все руйнувало…
Зостався хтось без укриття…

Страшная сила несла води,
А з ними – зсуви гір були.
Життів людських найбільше шкода…
А врятуватись не змогли.

Залило всі людські угіддя,
Городи знищило й сади.
Людей спіткало це жахіття,
Не сподівавсь ніхто біди.

За що ж така Небесна кара?
Чи це початок лиш кінця?
Пішла з водою і отара,
І змила все з землі лиця.

Страху і болю натерпілись,
Кого застала ця біда.
Піднялись ріки і розлились…
Життя і смерть несе вода.

Хати наповнились водою,
Пропало все людське майно,
Взяла стихія із собою…
Вона – смертельне полотно.

Вода розмила всі дороги
І зруйнувала ще й мости,
Страху додалось і тривоги...
За все нас, Господи, прости!

І плач, і страх, переживання,
І безпорадність в цій біді.
Дай Бог, щоб ця біда – остання,
І більш не буть такій воді.

Господь гріхи нам пробачає,
Але немає каяття,
В усьому він допомагає,
Бо саме він нам дав життя.

02.07. 2020 р.