Я в ціні — випадкової миті,
ТомУ гибель, для мене, не жах.
Мої спогади – в гОні розмиті,
З-за надмірності на віражах.
Я шаную надію ще й досі.
Мені, навіть, себе не шкодА.
Все, що в зиму готовила осінь,
По весні ухопила вода.
Ще й нагоду прогаяло літо
Обірвати нещадності нить.
Тільки зараз стає зрозуміло;
Постає зрозумілості мить.
Написання — не блуду інтрига.
Таємничих немає чудес.
Лише Небо — неписана Книга;
Незбагненне Писання Небес.
Елегiя
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120070202483
Свидетельство о публикации №120070202483
Рецензии