Людмила Юферова. Смеркается, и снова...

Автор: Людмила ЮФЕРОВА
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

Мой перевод

***

Смеркается, и снова дивный сад…
Деревья в инее, их мерзнут руки…
Какой декабрь волшебный, звездопад…
Чаруют звёзд серебряные звуки!

Я слушаю в них музыку ветров,
Грустить с ней можно, нет в ней виноватых,
Мне много горше от твоих стихов –
Вселенских, солнечных, крылатых.

Вновь мысленно лечу до самых звёзд,
Не жалко сердце в космосе спалить мне.
Отречься от стихов – итог не прост,
Я помню дни, когда цветы дарил мне.

Счастливый рай в небесном цветнике,
Сияет всё, святейшая безгрешность!
Снежинку вижу на твоей щеке,
Моя в ней беленькая чудо-нежность.
---


Оригинал: http://stihi.ru/2010/12/14/635

***

І знову вечоріє дивний сад...
Від інею в дерев замерзли руки...
Який чарівний грудень – зорепад
І зір упалих срібні ноти – звуки!

Я ж чую тільки музику вітрів.
Повір, із нею легше сумувати.
Мені ще тяжче від твоїх віршів –
Таких космічних, сонячних, крилатих.

І я лечу через вітри до зір,
Я хочу серце Всесвітом спалити,
Зречуся віршів і пісень, повір,
Нехай крізь душу проростають квіти!

Який тут рай в небеснім квітнику,
Яке тут сяйво і свята безгрішність!
Впаде сніжинка на твою щоку –
Моя біленька світло-сяйна ніжність.