Струмить себе Маячка-річка,
Свій уповільнюючи хід.
Плисти-пливти, у неї звичка,
До Краматоровки. На схід.
Маячка-річка – невеличка,
Перетинає лугу край.
Згори дивитись, наче стрічка,
Себе струмить за небокрай.
ОчеретИ і грай роздолля —
Приємне видиво очам.
Озон вдихає кожна доля
В гаряче серце Шабельчан.
Віки минають — рік за роком,
ХодА не вивільниться вже:
Щоб там не сталось, ненароком,
Первісну тишу стереже.
Маячка-річка, річка давня.
Її не виснажили сни;
Вона себе, в обійми травня,
Готує з ранньої весни'!
Маячка-рiчка
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120063002599
Свидетельство о публикации №120063002599
Рецензии