Укр. Мовою

Тоді твій одяг пах дощем,
Неначе чорні хмари з Криму;
І посміхався новий день,
Серед алей, сирих і сивих.

Неначе віяло теплом,
Неначе мрії незабутні.
Допоки сонце не зайшло,
І абонент не став..
***

Прощай,
нехай твій ангел зітре знак,
Сховавши погляд в небесах,
І вимовить з любов'ю:

Прощай,
Ти знала, що все буде так,
Палають сльози на очах,
Так невблаганно плине час;
Одноманітні будні.

Прощай,
С життям від завтра на ножах,
Хвилин безрадісна межа
Зітре твоє майбутнє.

Прощай,
Ми йшли поволі до мети,
хто зміг - той впав; хтось зміг йти.

І ти змогла - і з цим живи.

В відлунні зрад, в каскадах мрій,

Сама себе тепер знайди,

В неволі сірих буднів.
Йди..
***

Ми рахували наші дні,
Та забували про хвилини;
Ти так бажала вільно йти,
Позбутись почуття провини.

І з кожним кроком літній день,
Ставав на п'ять хвилин коротше.
Де поміж змучених ночей,
Я досі бачу твої очі.
***

Прощай,
Сховавшись в кольорових снах,
З веселим смутком на вустах,
В своїй сліпій неволі.

Звикай,
Що далі буде тільки так,
Хай тліють сльози на очах,
Зітре безжалісно все час,
Змінив колишні ролі.

Прощай,
З минулим знову на ножах,
Відчуй уперше справжній страх,
Він вполював тебе, це знак,
Він був завжди с тобою.

Зникай,
Ми йшли поволі до мети,
Хто зміг - той впав; ти ж мала йти;

Де наша старість в самоті,

В неволі тіла і душі

Наш порятунок - зброя.

Прощай.

Siveren